Вирощування cої: поради з підгодівлі культури

Потреба в поживних речовинах

Потреби в регіонах помірного клімату, на ґрунтах Mollisol, США

Частина рослини	N kg/t	P kg/t	K kg/t	Ca kg/t	Mg kg/t	S kg/t	B g/t	Cu g/t	Fe g/t	Mn g/t	Zn g/t
Зерно (забирання поживної речовини)	59	11.5	2.6	11.6	2.6	3.4	32	11.6	72	28	42
Інші частини	23	3.2	29	31.6	12.6	2.3	64	7.2	181	92	59
Загалом (засвоєння)	82	14.7	52	34.5	15.2	5.7	97	18.8	253	120	101
% відбір	72%	78%	44%	8%	17%	60%	33%	61%	28%	23%	41%

Джерело: Bender та ін., 2015, США. Загальні дані для 3 сортів та врожаю 3,4 т/га

Потреби в тропічних регіонах, на ґрунтах Oxisols та Ultisols, Бразилія

Частина рослини	N kg/t	P kg/t	K kg/t	Ca kg/t	Mg kg/t	S kg/t	B g/t	Cu g/t	Fe g/t	Mn g/t	Zn g/t
Зерно (забирання поживної речовини)	54	4.8	18	2.8	2.5	2.8	31	11.5	65	39	41
Інші частини	24	2	30	1.3	8.2	1.4	51	8.3	310	159	34
Загалом (засвоєння)	78	6.8	48	22.1	10.7	4.2	82	19.8	375	198	75
% забирання	69%	71%	37%	13%	24%	66%	38%	58%	17%	20%	55%

Джерело: Embrapa (2020), Бразилія. Загальні дані для 5 сортів та врожаю 3,4 т/га

Динаміка поглинання поживних речовин впродовж циклу вегетації сої

Сою вирощували у найрізноманітніших ґрунтах у світі, наприклад, на молізолях та алфізолях (від нейтральних до кислих, з високою родючістю), на оксизолях та червоноземах (кислі, з низькою родючістю). Важливо правильно використовувати родючість кожного типу ґрунту, щоб отримати найвищий об’єм урожаю.

Ґрунти різних регіонів дуже схожі тим, скільки поживних речовин рослини забирають, окрім фосфору, якого більше в зерні на багатших ґрунт.

Динаміка поглинання рослинами поживних речовин

• Приріст поглинання під час розвитку стручків і зерна
  • N, P, Ca and Mg – 50-55% поглинання до фази R4; 45-50% після неї)
  • S – 45% поглинання до фази R4 (55% після неї)
  • K₂O – 50% поглинання до фази R2; (50% після неї)
• Можлива активніша відповідь на розбиту на дози підгодівлю в піщаних ґрунтах (особливо на K2O і S), частково стрічковим внесенням після висівання і частково підживленням 2-3 тижні пізніше)
• Інша можливість – використання добрив продовженої доступності

Роль поживних речовин

Азот

Це найважливіший елемент для сої, і його потрібна найбільша кількість. 80 кг азоту потрібно для вирощування 1000 кг соєвих зерен. Проте більша частина потреби в азоті забезпечується азотом з повітря через симбіотичну фіксацію цього елементу бактерією різобією в вузликах на коренях рослини. Біологічна фіксація може забезпечити весь азот, необхідний сої, але через міркування ціни нормальною практикою є внесення певної кількості азотного добрива, проте важливо, щоб ця кількість не перевищувала 20 кг N/га.

Фосфор

Виконує в рослині функцію, прямо пов’язану зі зберіганням енергії. Є необхідним для всотування поживних речовин при фотосинтезі і для накопичення органічних сполук високої енергетичної цінності, що для сої означає олію.

Калій

Цей елемент важливий для утворення й транспортації вуглеводів. Він також зменшує ризик рослини захворіти, тому достатній доступ до цього елементу підтримуватиме здоров’я в рослин

Кальцій, магній і сульфур

Це важливі елементи для росту коренів, фотосинтезу й формування зерна відповідно.

Молібден

Входить до ензиму нітрогенази, яку мають азотфіксуючі бактерії і, разом з кобальтом, цей елемент є необхідним для утворення вузликів і біологічної фіксації. Таким чином, надання цих мікроелементів стало базовою практикою на більшості ґрунтів, де вирощується соя.

Манган

Цьому елементу слід надати особливу увагу, адже зараз спостерігається його дефіцит у сільськогосподарських культур. Зменшення засвоєння цього елементу відбувається через викорисання різновидів RR (Roundup Ready – резистентність до гліфосату) та надмірне вапнування.

Бор

Має важливу роль в утворенні пилку та рості пилкової труби. У випадку нестачі чи прихованої нестачі бору сильно страждає утворення зернин.

Нестача елементів

Азот

Загальний хлороз старішого листя, за яким іде некроз. Низький вміст протеїну в зерні. При відсутності молібдену (Mo) спостерігається дефіцит азоту.

Фосфор

Рослини мають обмежений ріст, погане утворення стручків та блакитнувато-зелений колір старішого листя.

Калій

Міжжилковий хлороз, за яким іде некроз країв та кінчиків старого листя через формування гнилі; рослина виглядає наче обпалена вогнем чи гербіцидами. Маленькі, зморщені й деформовані зернини з низькою міцністю й здатністю до проростання.

Кальцій

Мембрана стає “пористою”, стінки між частинами клітини ламаються і втрачають можливість вбирати лише бажані іони. Уражаються точки росту, як коренів, так і пагонів. Симптоми з’являються на молодших частинах листя, атрофуючи кореневу систему й вбиваючи апікальну бруньку, перші листки з’являються з затримкою і при появі отримують чашоподібну форму, що називається зморшкуватістю. Черешок листка також падає через руйнування целюлозної клітинної стінки. Ці симптоми зазвичай з’являються на кислих ґрунтах і пов’язані з алюмінієвою й мангановою токсичністю.

Магній

На старішому листі з’являється міжжилковий хлороз (світло-жовтий колір) і блідо-зелені вени.

Сульфур

Рівномірний хлороз, схожий на дефіцит азоту, але такий, що відбувається в молодому листі, на відміну від нестачі азоту, яка виявляється на старіших листках.

Джерела: Embrapa, Бразилія; IPNI; IPI

Ключові аспекти живлення й підгодівлі сої

Соя потребує гарного живлення для росту й розвитку – недоступність поживних речовин призводить до аномального чи погіршеного росту рослини. Рослини демонструють характерні симптоми нестачі поживних речовин.

Соя – це культура з високим вмістом протеїну, і вона потребує великої кількості азоту (N) для синтезу амінокислот і протеїну (80 кг N/т зерна). Головним джерелом азоту для цієї культури є біологічна азотфіксація, перетворення в кореневих вузликах атмосферного N2 у амоній (NH4+).

Щоб оптимізувати азотфіксацію і не мати потреби у внесенні азотного добрива, фермер має провести щеплення бактерією Bradyrhizobium (мінімум 1,2 млн живих клітин на 1 зернину).

Ідеальний рівень pH у ґрунті становить 5,5 – 7,0. Щоб підняти рівень pH кислотних ґрунтів вище, ніж 5,5, потрібно провести вапнування, що внесе кальцій і магній, нейтралізує алюміній та збільшить ефективність підгодівлі й азотфіксації.

Коренева система сої вимагає ґрунтів з високим вмістом кальцію і має низьку терпимість до високої концентрації алюмінію. Щоб зменшити або усунути алюмінієву токсичність і збільшити вміст кальцію в шарах глибших за 20 см, потрібно застосувати гіпс (CaSO4) чи добрива, які містять його у своєму складі.

Фосфор і калій є доступні в ґрунті в достатній кількості.

Загалом рівень фосфору в ґрунті має перебувати принаймні на рівні 20 мг/куб. дм чи більше. У ґрунтах від дещо кислих до лужних, де найчастіше використовуються екстрактанти фосфору Bray-1 та Olsen, і кількість P2O5 варіюється від 20 до 90 кг/га у функції кількості речовини в ґрунті. З іншого боку, у більш кислих ґрунтах з більшою здатністю зв’язувати фосфор оксидами заліза й алюмінію, головним екстрактантом є Mehlich-1, і дози речовин є вищими, принаймні 60 кг/га P2O5, при максимумі більш ніж 150 кг/га; в цих випадках рекомендується внести частину продукту до висаджування (як корекційний захід) і решту під час висівання. Для підтримання врожайного потенціалу рослини слід застосовувати водорозчинні добрива, і головними джерелами є суперфосфат (SSP), потрійний суперфосфат (TSP) і моноамонійфосфат (MAP).

Вміст калію повинен перевищувати 120 мг/куб. дм. Основним джерелом є сполука KCl, але є й альтернативні засоби внесення калію та інших макроелементів (наприклад, полігаліт для внесення калію, кальцію, магнію й сульфуру). Дози варіюються залежно від кількості калію в ґрунті і становлять від 50 кг/га до 120 кг/га K2O.

В місцевостях, де не проводилося внесення гіпсу для зменшення алюмінієвої токсичності, сульфур слід вносити разом з фосфорно-калійним добривом. На ґрунтах-оксизолах та червоноземах (Oxisols and Ultisols) пропоновані дози варіюються від 3 до 5 кг на тонну виробленого зерна. На ґрунтах-молізолах і алфізолах (Molisols and Alfisols) зазвичай без економічної реакції в ґрунтах з високим вмістом органічної речовини, від помірно кислих до лужних. Проте рекомендується вносити поживну речовину в поле з історією низької ефективності таких культур, як люцерна й кукурудза, дозою від 10-15 кг/га сульфуру.

Кальцій і магній зазвичай вносяться вапнуванням. Проте у випадку ґрунтів-оксизолів з нижчим CTC, реакція на ці елементи, внесені за допомогою водорозчинного добрива, є позитивною. Рекомендується внести 15-20 кг/га кальцію і 5-10 кг/га магнію.

Наявність мікроелементів у підгодівлі, включно з молібденом і кобальтом, для підтримки біологічної азотфіксації. У кислих ґрунтах-оксизолах і червоноземах в основному не вистачає бору (B), міді (Cu), молібдену (Mo), мангану (Mn) та цинку (Zn), і вносити добрива можна на зерна, в ґрунт чи позакоренево. В лужних ґрунтах спостерігається в основному нестача заліза (Fe), мангану (Mn) та цинку (Zn).