Вирощування соняшника: поради з живлення рослини

Олійний соняшник є формою соняшника звичайного, яка є алогамною (в основному запилюється бджолами й джмелями).

Оптимальний рівень pH для соняшника - від 6,6 до 7,2.

Соняшник дає найкращий врожай на чорноземах. Підходять для вирощування соняшника також коричневі ґрунти, а також важкі та середньоважкі суглинисті піски на глині. Соняшник на зерно вирощується на родючих і багатих на поживні речовини ґрунтах.

Середньоспресовані та легші ґрунти підходять краще, адже вони швидше прогріваються навесні й стимулюють швидше дозрівання восени.

Соняшник не терпить кислих і заболочених ґрунтів, важких глинистих ґрунтів, інших ґрунтів, які легко змішуються й вкриваються кіркою, і сухих пісків.

Потреба соняшника у воді є помірною через його добре розвинуту й глибоку кореневу систему.

Найбільша потреба соняшника у воді відбувається під час формування квіткової бруньки й цвітіння.

Рослина витримує періодичні засухи набагато краще, ніж інші весняні олійні рослини. Товста мохоподібна шкіра, яка вкриває стебла й листки, захищає рослину від наслідків нестачі опадів.

Переважно сонячна погода під час цвітіння має гарний вплив на запилення квітів комахами й формування сім'янок.

Опади під час фази цвітіння викликають розвиток хвороб і погано впливають на зародження насінин. Хороші погодні умови дають можливість зменшити негативний ефект на розвиток рослини.

Соняшник має високу потребу в теплі і світлі, та є чутливим до тіні.

Рослина потребує теплої й сухої погоди під час достигання й висихання голівки.

Має високу стійкість до морозів аж до -4 °C, а також до періодичних засух. Проте заморозки можуть погано вплинути на розвиток рослини, загальмувавши її ріст і викликавши пожовтіння, загибель чи деформацію квіткових бруньок. Висівання соняшника потрібно проводити, коли температура ґрунту на глибині 5 см постійно буде вище 9 °C.

Сонячна й суха погода під час стадій цвітіння й дозрівання забезпечує правильне запилення квіток і утворення насінин.

Врожай і зрілість залежать від високої температури й низької кількості опадів під час періоду цвітіння й дозрівання. Надлишок вологи у цей період заважає утворенню насіння в центральній частині голівки й викликає появу цвілі та гнилі.

При вирощуванні соняшника на зерно важливо підібрати правильний регіон і тип ґрунту для вирощування, а також правильний метод підготовки поля, підгодівлі й контролю за бур'янами.

Слушною є порада вирощувати соняшник після коренеплодів, бобових, сумішей бобових і трав, а також зернових.

Перевага у вирощуванні соняшника (як культури, яка передує вирощуванню іншої) є те, що ґрунт перебуває в тіні та позбувається бур'янів, але в той самий час ґрунт стає біднішим на поживні речовини через значну вагу рослин.

Після збору врожаю соняшника залишається багато рештків (коріння, частини стебел, листків і голівок), які слід подрібнити (наприклад, лущильником) перед оранкою для наступної культури. Соняшник пізно збирається з поля і залишає по собі рештки, які повільно розкладаються. Після соняшника рекомендується вирощувати культуру, яка висівається навесні.

Соняшник має відносно малу потребу в азоті.

Соняшник не страждає від стількох хвороб і шкідників, як інші види рослин.