Вирощування малини:
поради з живлення рослини

Все, що вам потрібно знати про підгодівлю малини, найкращі практики, відповідні продукти, досвід фермерів і багато іншого.

Поради з вирощування малини (Rubus idaeus):

  • Малина найкраще росте і дає врожай на родючих, добре текстурованих, аерованих ґрунтах з рівнем pH 6,0 - 6,5.

  • У ґрунтах з рівнем pH, меншим за 5,5, можуть бути проблеми з доступністю деяких поживних речовин, особливо фосфору, калію, кальцію, бору та молібдену.

  • З іншого боку, при вирощуванні на лужних ґрунтах (з рівнем pH вище за 7,5), можуть виникнути симптоми дефіциту бору, купруму, заліза, мангану, фосфору й цинку.

  • Рослини потрібно повністю підгодовувати макро- й мікроелементами, беручи до уваги наступні пропорції: Ca/K, Ca/Mg, (Mg + K)/Ca.

  • Малина дуже чутлива до того, якою саме формою азоту її підгодовують.

  • Більша частина азоту потрібно вносити у формі нітратів, також треба використовувати водорозчинні і безхлоридні форми калію.

  • Малина дає найкращий врожай на глибоких, родючих, багатих на органічну речовину ґрунтах.

Потреби малини в поживних речовинах

МакроелементиNP2O5K2OMgO
CaOS
Макроелементи (кг/га)70-9025-35150-18020-4060-8030-50
МікроелементиBCuMnMoZnFe
Мікроелементи (г/га)8-125-108-120,2-0,320-2550-80

Квіти малини дуже чутливі до низьких температур. Температура повітря нижча за 10 °C сповільнює їхній розвиток і погіршує якість. Це також погано впливає на активність комах-запилювачів, погіршуючи об’єм та якість врожаю.

Потреби рослини у поживних речовинах залежать від її стадії розвитку. Малина має найбільшу потребу в калії, азоті й кальції. Ця потреба росте по мірі розвитку рослини й досягає максимуму під час періоду росту й достигання плодів.

Роль окремих поживних речовин у вирощуванні малини

Азот

Малина має доволі високу потребу в азоті. Азот є компонентом амінокислот, протеїнів та нуклеїнових кислот, тобто він потрібний як у фазі ділення клітин, так і для вегетативного росту (видовження пагонів, розвитку й росту листя). Як складова хлорофілу, азот прямо впливає на фотосинтез, позаяк він є частиною ензиму RuBisCO, який грає незамінну роль у захопленні двоокису вуглецю рослинами. Правильне надходження цього елементу до рослини визначає не лише об’єм, але і якість врожаю. Проте надто інтенсивна підгодівля азотом призводить до надлишкового вегетативного росту рослин, поганого зав’язування плодів, а також до їх гниття.

Фосфор

Потреба малини у фосфорі є відносно низькою. Проте роль цього елемента для рослин є важливою. Фосфор є незамінною частиною клітинних мембран, які дозволяють рослині нормально функціонувати. Цей елемент також бере пряму участь у виробництві енергії рослинами – і таким чином є необхідним під час усього циклу вегетації. У випадку малини, фосфор є дуже важливим, тому що найбільш “енергетично інтенсивними” фазами росту рослини є вегетативний ріст, цвітіння, а також зав’язування та ріст плодів. У молодих рослин фосфор стимулює ріст кореневої системи, що дозволяє їм швидше адаптуватися до польових умов.

Калій

Малина має дуже високу потребу в калії. Калій відповідає за правильне функціонування багатьох фізіологічних процесів у рослинах. Найважливішими з них є регуляція водного балансу рослини та участь у біосинтезі цукрів. Калій гарно впливає на соковитість, пружність, яскраве забарвлення та аромат ягід малини.

Кальцій

Малина має високу потребу в кальції. Цей елемент (разом з бором) незамінний у формуванні структури клітинної стінки і важливий як структурний і будівельний матеріал для рослин. Він покращує природну стійкість рослин до стресових чинників – біологічних (хвороби) і таких, що походять від стану довкілля (наприклад, низькі температури). Кальцій є одним із найважливіших елементів для хорошої якості малини. Він запобігає гниттю плодів.

Симптоми дефіциту макро- і мікроелементів у малини.

ЕлементСимптоми нестачі
АзотСпостерігається помітне послаблення як вегетативного росту, так і плодоношення.
Загальний хлороз старіших листків рослини - вони всі набувають кольору від світло-зеленого до жовтого.
Листки можуть передчасно опадати.
Молоде листя залишається зеленим через азот, акумульований зі старішого листя.
ФосфорНестача фосфору виявляється у поганому вкоріненні рослин, гальмуванні росту й утворенні маленьких, темних, тьмяних сіро-зелених листків.
Колір листків змінюється стає фіолетовим чи коричневим по всій площі листкової пластинки чи по її краях.
Ефективність формування нових плодоносних пагонів зменшується.
Погіршується зав'язування плодів, що прямо впливає на врожай.
Нестача фосфору найчастіше зустрічається на ґрунтах із занизьким рівнем pH - нижче за 5,8.
КалійСимптоми нестачі калію з'являються на молодих листках.
Краї та кінчики листків стають коричневими й розвивається некроз.
З часом некроз з'являється у міжжилкових проміжках між основними жилками, разом із міжжилковим хлорозом.
Зав'язування плодів обмежене.
КальційНайчастіше міжжилковий хлороз помітний на старішому листі, з маленькими білими плямами, нерівномірно розповсюдженими по листковій пластинці.
Краї листків набувають тьмяного кольору, вони в'януть і відмирають.
Пагони можуть повністю відмирати.
Дозрівання плодів запізнюється.
МагнійСимптоми дефіциту магнію виявляються спочатку на старішому листі; відбувається також загальний хлороз, хоча жилки листків не втрачають зеленого кольору.
У випадку сильного дефіциту, відбувається засихання через міжжилковий некроз.
Симптоми можуть з'являтися на піщаних ґрунтах та після внесення високої дози калію. Вони також можуть з'являтися під час дуже жаркої сухої погоди.
Плоди рослин із нестачею магнію є блідішими й мають набагато нижчу пружність.
СульфурСимптоми нестачі сульфуру нагадують симптоми дефіциту азоту, але хлороз поширюється рослиною рівномірніше, зачіпаючи в тому числі й молоде листя.
Типовим є почервоніння черешків та жилок листків.
Старіше листя починає відмирати й виявляти хлороз по краях, а пізніше й відмирання тканин, яке поширюється на всю листкову пластинку.
Зрештою відмирають старіші пагони.
Об'єм врожаю значно менший.
БорДефіцит бору з'являється дуже швидко - зазвичай спершу в молодому листі, які мають світліший колір.
На старішому листі нестача бору проявляється у вигляді міжжилкового хлорозу.
Іноді спостерігається тріскання стебла.
Квіток менше, і плоди погано зав'язуються.
МідьСимптоми дефіциту міді з'являються доволі пізно.
Вони можуть проявлятися як помірний загальний хлороз, а також постійна втрата тургору в молодому листі.
Краї листків скручуються і висихають.
Цвітіння й плодоношення дуже погані.
ЗалізоПершим симптомом нестачі заліза є міжжилковий хлороз наймолодшого листя, який переходитьт у загальний хлороз і зрештою викликає повне знебарвлення листка.
Хлороз виникає при основі листка, з частково зеленим перистим жилкуванням.
Якщо листок не повністю знебарвлений, він може одужати після внесення заліза.
МанганНа ранніх стадіях на молодому листі з'являється легкий хлороз.
При сильному дефіциті, на старішому листі видно перисті вени.
Після цього венами поширюється коричнево-сірий некроз.
МолібденРаннім симптомом нестачі молібдену є загальний хлороз.
При постійному дефіциті, зрілі листки мають водянисте, світло-зелене знебарвлення по краю листка.
Вони в'януть, стають сіро-коричневими й зрештою відмирають.
Ріст і цвітіння погані.
ЦинкНестача цинку викликає карликовість рослини, скорочення міжвузлів та скручування молодих листків угору.
На листі можуть з'являтися сіро-коричневі чи коричневі плями.
Листки маленькі.

Підгодівля малини, яка плодоносить влітку й росте на ґрунті.

Азот

Перед тим, як створити плантацію, необхідно провести аналіз ґрунту на вміст у ньому мінерального азоту (обох форм загалом: нітратної й амонійної). Перед висаджуванням малини ґрунт необхідно збагатити 40-60 кг N/га, беручи до уваги вже доступний рослинам азот. Решту можна вносити поступово кожного тижня фертигацією, або ж 1-2 дозами стандартних азотовмісних добрив для ґрунту. Малина гарно реагує на підгодівлю азотом під час періоду інтенсивного росту. Проте надлишкова підгодівля азотом викликає сильний ріст пагонів і листків, що обмежує плодоношення і якість врожаю. Малина дуже гарно реагує на підгодівлю нітратною (N-NO3-) формою азоту, яка також покращує засвоєння калію. Вміст амонійної форми (N-NH4+) не повинен перевищувати 10-15% загальної дози азоту, яким підгодовуються рослини.

Фосфор

Цей елемент можна внести повністю до висаджування малини, під час підготовки ґрунту до вирощування. Через обмежену мобільність цього елементу у ґрунті, необхідно перетрусити ґрунт так, щоб внесене фосфорне добриво потрапило в землю на глибину 20-25 см. У наступні сезони має проводитися позакоренева підгодівля фосфором (під час періоду росту) чи восени (ґрунтові добрива). Проте ґрунтова підгодівля може бути не надто ефективною на кислих ґрунтах.

Калій

Малина має високу потребу в калії. Підгодівля калієм може проводитися двома шляхами – один раз перед висаджуванням (за допомогою стандартного ґрунтового чи вкритою оболонкою добрива з подовженим періодом дії) та під час вегетації рослин. У перший рік після висаджування, калійні добрива можна вносити восени, щоб поживні речовини могли бути використані наступної весни. Проте в наступні роки калійні добрива треба вносити навесні – до цвітіння рослин. Малина є дуже чутливою до хлоридів. Тому потрібно використовувати безхлоридні калійні добрива, наприклад, сульфат калію. У випадку використання фертигації, рекомендується поступово підгодовувати рослини калієм кожного тижня від розвитку суцвіть до стиглості плодів.

Магній

Всю дозу цього елемента можна вносити під час підготовки ґрунту до вирощування. Позакореневе внесення також є ефективним у період інтенсивного росту рослин.

Кальцій

Підгодівля кальцієм на плантаціях, де проводиться фертигація, потрібно проводити від розвитку перших суцвіть до початку дозрівання плодів. На плантаціях, де використавуються стандартні ґрунтові кальцієві добрива (зазвичай нітрат кальцію), їх потрібно вносити двічі: першу дозу (30-40% від загальної кількості) на початку розвитку перших листків і суцвіть, а другу після зав’язування плодів. Позакореневе внесення кальцію також є дуже ефективним у вирощуванні малини. Зрошення є необхідним для високого врожаю малини. Коренева система цієї культури неглибока – у суглинистих ґрунтах 80-90% її маси знаходиться на глибині до 20 см, і у гарно дренованих піщаних суглинистих ґрунтах на такій глибині перебуває 50% маси кореневої системи. Таким чином, найвищий можливий врожай потребує частих і коротких циклів зрошування в поєднанні з підгодівлею рослин (фертигацією). Найпоширеніший метод подачі – це крапельне зрошування. Це уможливлює точне вимірювання подачі води, а також мікроелементів через використання водорозчинних добрив.

thumb

Наше портфоліо

Інноваційні рішення для збільшення об'єму та якості вашого врожаю

Ознайомтеся з нашими продуктами
thumb

Наші знання

Поради та хитрощі, інформація про ринок і вирощування культур

Ознайомтеся з нашими знаннями
thumb

Польові випробування

Побачити, щоб повірити - результати випробувань з усього світу

Ознайомтеся з нашими знаннями