Вирощування полуниці: поради з живлення культури

Роль поживних речовин

Азот

Стимулює великий обсяг врожаю й забезпечує вегетативний ріст рослини. Грає ключову роль у синтезі протеїнів, які беруть пряму участь у рості й плодоношенні.

Фосфор

Заохочує розвиток кореневої системи. Необхідний для цвітіння і таким чином для високої кількості й збереження плодів. Потрібний для ефективного використання енергії рослиною. Стимулює ділення клітин.

Калій

Покращує транспортування цукрів до плодів та є кофактором десятків ензимів. Регулює використання води, в основному через отвори продихів. Покращує вміст цукру в плодах. Зменшує вразливість до багатьох видів абіотичного й біотичного стресу. Покращує колір, пружність м’якоті, форму й загальний об’єм врожаю плодів.

Кальцій

Робить клітинну стінку стабільною, таким чином даруючи рослині міцну структуру й стійкість до хвороб. Достатня кількість кальцію запобігає верхівковій гнилі. Елемент також подовжує термін зберігання плодів.

Магній

Магній є важливою частиною молекули хлорофілу й відіграє ключову роль у фотосинтезі. Покращує використання заліза. Транспортує фосфор по рослині. Є водночас і активатором, і складовою багатьох ензимів. Допомагає рослині набути глибокого зеленого кольору.

Сульфур

Структурний елемент протеїнів та пептидів. Активний у перетворенні неорганічного азоту на протеїн. Є структурним компонентом багатьох ензимів. Каталізує утворення хлорофілу.

Залізо

Необхідне для синтезу протеїнів та хлорофілу. Важливий фактор для багатьох ензимів, пов’язаний із транспортуванням енергії та системами дихання рослини.

Манган

Важливі ролі у фотосинтезі: реакція Гілла (розщеплення H2O), транспортування електронів, асиміляція CO2. Формування рибофлавіну, аскорбінової кислоти та каротину.

Бор

Рух цукрів і вуглеводів. Запилення й утворення насіння. Поділ клітин і формування клітинної стінки, елемент також пов’язаний із всотуванням і використанням кальцію.

Нестача елементів

Азот

Вегетативний ріст і плодоношення серйозно обмежені. Колір листків від світло-зеленого до жовтого; молоде листя все ще доволі зелене за рахунок азоту, мобілізованого від старішого листя. Темно-червоне, фіолетове, жовте чи світло-зелене листя. Врожай маленький, плоди бліді, невеликі і м’ясисті.

Фосфор

Рослини з нестачею фосфору мають слабкі корені, погано ростуть і утворюють маленькі, темні, тьмяні листки сіро-зеленого кольору. Листя стає фіолетово-коричневим по всій листковій пластинці чи на дистальних краях (див. фото). Зав’язування плодів обмежене, як і плодоношення. Нестача фосфору найчастіше відбувається, коли рівень pH у ґрунті занизький (7,0).

Калій

Старіше листя найчутливіше, воно виявляє опіки на краях, а також темне знебарвлення. Продовження черешка на центральний листочок темнішає, і основи інших листочків також піддаються некрозу. Зубчасті кінчики та краї старішого листя червоніють і висихають. Ці симптоми поступово рухаються досередини між жилками, поки більша частина листкової пластинки не буде уражена.

Кальцій

Наймолодші листки загортаються униз, їхні краї стають “обпаленими”. Спостерігається затримка в рості й некроз наймолодшого листя та точок росту в верхній частині рослини. При більш серйозній нестачі спостерігається також пожовтіння країв листка. Зрілі і старіші листки в основному залишаються без змін. Серйозний дефіцит викликає обпадання цвіту і смерть точки росту; вуса й черешки листя можуть розвинути темне ураження. Плоди менші і мають тверду текстуру, ріст коренів також погіршений. Спостерігається опік кінчиків листків, і зморщення допомагає відрізнити нестачу кальцію від дефіциту бору, який призводить до деформованих і товстіших листків.

Магній

Пожовтіння старішого листя, яке починається між великими жилками, які залишаються тонкою зеленою лінією; у важких випадках, у місцях пожовтіння розвивається легкий опік. Молодше листя страждає менше. Плоди рослин із дефіцитом магнію мають менш яскравий колір і м’якшу текстуру. Врожай менший. Дефіцит виявляється переважно на полях, які отримали великі дози азотного чи калійного добрива.

Залізо

Пожовтіння виникає спочатку на молодому листі й має чітко міжжилковий характер. Всі інші листки зберігають свій темно-зелений колір. У випадку сильного дефіциту малі жилки також тьмяніють, і в подальшому листки можуть отримати опіки, особливо при перебуванні на палючому сонці. Поки листки не стануть повністю білими, вони можуть видужати після внесення заліза. Найчастіше дефіцит заліза стається при вирощуванні у лужних (pH > 7,0) чи вапняних ґрунтах, але також може бути викликаний і надлишковим внесенням вапна, поганим дренуванням чи високою концентрацією металічних іонів у ґрунті чи розчині для підгодівлі.

Нестача фосфору

Нестача магнію

Нестача заліза

Чутливість до хлору

Полуниця вважається однією з найчутливіших рослин до солоності загалом, і особливо до вмісту хлоридів.

Краї листя, яке зазнало впливу хлору, стають сухими й коричневими, також розвивається ламкість листя, обмежений ріст рослини, відмирання коренів і цілої рослини.

Максимальний припустимий рівень хлоридів у ґрунті в більшості випадків становить 5–7 міліеквівалентів/л ( meq/L), але це число трохи варіюється. Максимальний припустимий вміст хлоридів у воді для зрошування становить 3–5 міліеквівалентів/л (meq/L).

Вміст хлоридів, який перевищує 0,5% у сухій речовині рослини, вказує на хлоридну токсичність.

Методи підгодівлі

Фертигація Крапельне зрошування на відкритому полі й на критих ділянках

Позаяк крапельне зрошування настільки часто застосовується для цієї культури, підгодівля переважно проводиться методом фертигації з використанням повністю водорозчинних добрив, адаптуючи пропорції N-P-K-Ca-Mg до потреб культури на кожній стадії розвитку.

В ґрунті потреби полуниці мають покривати такі складові:

1. Елементи, які від природи присутні у воді для зрошування
2. Елементи, які вже присутні в ґрунті
3. Додаткове внесення добрив у ґрунт
4. Додаткове всотування добрив з крапельного зрошування

Потреби полуниці = поживні речовини з ґрунту (наприклад, із запасів чи через мінералізацію) + елементи, що містяться у воді + добрива, внесені в ґрунт + додаткове підживлення під час вирощування (водорозчинні добрива).

Позакоренева підгодівля

Це поширена практика у підгодівлі полуниці шляхом змішування добрив із продуктами для захисту рослин. Позакореневе підживлення стимулює розвиток рослин, зміцнює рослини проти абіотичних (наприклад, засуха, спека, холодний ґрунт) та біотичних факторів (наприклад, нематоди, шкідники й хвороби), і коригує дефіцит мінералів.

Добрива контрольованого вивільнення для полуничних полів

Використання добрив контрольованого вивільнення на полуниці швидко популяризується внаслідок потреби заощадити на робочій силі та покращити продуктивність поля. Наприклад, у США, використання азотно-фосфорно-калійних добрив контрольованого вивільнення швидко розповсюдилося і зараз застосовується на більш ніж 55% с/г площ (26 тис. га) по всій країні, в основному в Каліфорнії.

Зазвичай одне внесення добре розроблених гранул добрива контрольованого внесення, як-от Agroblen, перед посадкою, може забезпечити більшу частину потреб рослини у мінеральних речовинах, досягаючи високих врожаїв ~ 60 MT/га високоякісних плодів для споживання свіжими. Додаткове внесення водорозчинних добрив фертигацією також є поширеною практикою.

Безґрунтове вирощування в теплицях

Полуниця дуже добре реагує на інтенсивний режим підгодівлі у контрольованому захищеному середовищі, як це відбувається із винятковим успіхом у Голландії.

Спеціальні формули живлення були розроблені для безґрунтового вирощування.

Складно давати поради про підгодівлю над землею, оскільки для цього необхідно провести аналіз води, а також взяти до уваги потреби сорту.

При безґрунтовому вирощуванні, потреби полуниці мають закривати такі складові:

• Елементи, які від природи присутні у воді для зрошування
• Додаткове всотування добрив з крапельного зрошування

Потреби полуниці = поживні речовини, що містяться у воді + додаткове підживлення під час вирощування (водорозчинні добрива).