Вирощування cої: поради з підгодівлі культури

Все, що вам потрібно знати про підгодівлю сої, найкращі практики, відповідні продукти, польові випробування і багато іншого.

Живлення та вирощування сої (Glycine max)

  • Ця однорічна культура належить до родини Бобових (Fabaceae чи Leguminosae)

  • Рослини з одним чи більшою кількістю стебел, де розвиваються трилисники. У вузлах формуються квіти, які утворять стручки.

  • Рослини мають стрижневу кореневу систему глибиною до 1,80 см, від 60 до 70% якої знаходиться на глибині 0,15 м. На корінні є вузлики, де відбувається біологічне фіксування азоту.

  • Насіння в стручках має такий загальний вміст речовин: олія - 17% до 22%, протеїн - 38% до 45%, вуглеводи - 30% до 35%.

  • Стадії розвитку рослини наступні: вегетативна стадія (VE до Vn) та репродуктивна стадія (R1 до R8).

  • Для правильного росту соя потребує гарно дренованого суглинистого ґрунту. У спресованому ґрунті гіпокотиль легко ламається під час появи, якщо перебуває під тиском. Коренева система буде неглибокою.

  • Розвиток рослини краще проходить між 20°C та 35°C. Температура, нижча за 15°C, може погіршити проростання рослин, а також потенційно зробити рослину вразливою перед хворобами. Температури, вищі за 40°C, мають поганий вплив на ріст, викликають збої у цвітінні й зменшують здатність рослини утримувати стручки. Ці проблеми погіршуються при дефіциті води.

  • Потреба у воді для досягнення високого врожаю сої становить приблизно 700 мм опадів (ідеальним розподілом опадів було б від 200 до 250 мм – 35% під час вегетативного росту та від 200 до 500 мм – 65% під час репродуктивної фази).

  • Нестача води впродовж кількох днів під час цвітіння призводить до різкого скорочення об'єму врожаю, особливо на піщаних ґрунтах і в регіонах, де коренева система є неглибокою через дефіцит кальцію чи алюмінієву токсичність в глибині ґрунту.

  • Суха погода необхідна для достигання.

Молоді рослини сої
Ряди сої

Потреба в поживних речовинах

Потреби в регіонах помірного клімату, на ґрунтах Mollisol, США

Частина рослиниN kg/tP kg/tK kg/tCa kg/tMg kg/tS kg/tB
g/t
Cu g/tFe
g/t
Mn g/tZn g/t
Зерно (забирання поживної речовини)5911.52.611.62.63.43211.6722842
Інші частини233.22931.612.62.3647.21819259
Загалом (засвоєння)82
14.752
34.515.25.79718.8253120101
% відбір72%78%44%8%17%60%33%61%28%23%41%

Джерело: Bender та ін., 2015, США. Загальні дані для 3 сортів та врожаю 3,4 т/га

Потреби в тропічних регіонах, на ґрунтах Oxisols та Ultisols, Бразилія

Частина рослиниN kg/tP kg/tK kg/tCa kg/tMg kg/tS kg/tB
g/t
Cu g/tFe g/tMn g/tZn g/t
Зерно (забирання поживної речовини)544.8182.82.52.83111.5653941
Інші частини242301.38.21.4518.331015934
Загалом (засвоєння)78
6.848
22.110.74.28219.837519875
% забирання69%71%37%13%24%66%38%58%17%20%55%

Джерело: Embrapa (2020), Бразилія. Загальні дані для 5 сортів та врожаю 3,4 т/га

Динаміка поглинання поживних речовин впродовж циклу вегетації сої

Сою вирощували у найрізноманітніших ґрунтах у світі, наприклад, на молізолях та алфізолях (від нейтральних до кислих, з високою родючістю), на оксизолях та червоноземах (кислі, з низькою родючістю). Важливо правильно використовувати родючість кожного типу ґрунту, щоб отримати найвищий об’єм урожаю.

Ґрунти різних регіонів дуже схожі тим, скільки поживних речовин рослини забирають, окрім фосфору, якого більше в зерні на багатших ґрунт.

Динаміка поглинання рослинами поживних речовин

  • Приріст поглинання під час розвитку стручків і зерна
    • N, P, Ca and Mg – 50-55% поглинання до фази R4; 45-50% після неї)
    • S – 45% поглинання до фази R4 (55% після неї)
    • K2O – 50% поглинання до фази R2; (50% після неї)
  • Можлива активніша відповідь на розбиту на дози підгодівлю в піщаних ґрунтах (особливо на K2O і S), частково стрічковим внесенням після висівання і частково підживленням 2-3 тижні пізніше)
  • Інша можливість – використання добрив продовженої доступності

Джерело: Bender та ін., 2015, США. Середні дані для 3 сортів і врожаю 3,4 т/га

Роль поживних речовин

Азот

Це найважливіший елемент для сої, і його потрібна найбільша кількість. 80 кг азоту потрібно для вирощування 1000 кг соєвих зерен. Проте більша частина потреби в азоті забезпечується азотом з повітря через симбіотичну фіксацію цього елементу бактерією різобією в вузликах на коренях рослини. Біологічна фіксація може забезпечити весь азот, необхідний сої, але через міркування ціни нормальною практикою є внесення певної кількості азотного добрива, проте важливо, щоб ця кількість не перевищувала 20 кг N/га.

Фосфор

Виконує в рослині функцію, прямо пов’язану зі зберіганням енергії. Є необхідним для всотування поживних речовин при фотосинтезі і для накопичення органічних сполук високої енергетичної цінності, що для сої означає олію.

Калій

Цей елемент важливий для утворення й транспортації вуглеводів. Він також зменшує ризик рослини захворіти, тому достатній доступ до цього елементу підтримуватиме здоров’я в рослин

Кальцій, магній і сульфур

Це важливі елементи для росту коренів, фотосинтезу й формування зерна відповідно.

Молібден

Входить до ензиму нітрогенази, яку мають азотфіксуючі бактерії і, разом з кобальтом, цей елемент є необхідним для утворення вузликів і біологічної фіксації. Таким чином, надання цих мікроелементів стало базовою практикою на більшості ґрунтів, де вирощується соя.

Манган

Цьому елементу слід надати особливу увагу, адже зараз спостерігається його дефіцит у сільськогосподарських культур. Зменшення засвоєння цього елементу відбувається через викорисання різновидів RR (Roundup Ready – резистентність до гліфосату) та надмірне вапнування.

Бор

Має важливу роль в утворенні пилку та рості пилкової труби. У випадку нестачі чи прихованої нестачі бору сильно страждає утворення зернин.

Нестача елементів

Азот

Загальний хлороз старішого листя, за яким іде некроз. Низький вміст протеїну в зерні. При відсутності молібдену (Mo) спостерігається дефіцит азоту.

Фосфор

Рослини мають обмежений ріст, погане утворення стручків та блакитнувато-зелений колір старішого листя.

Калій

Міжжилковий хлороз, за яким іде некроз країв та кінчиків старого листя через формування гнилі; рослина виглядає наче обпалена вогнем чи гербіцидами. Маленькі, зморщені й деформовані зернини з низькою міцністю й здатністю до проростання.

Кальцій

Мембрана стає “пористою”, стінки між частинами клітини ламаються і втрачають можливість вбирати лише бажані іони. Уражаються точки росту, як коренів, так і пагонів. Симптоми з’являються на молодших частинах листя, атрофуючи кореневу систему й вбиваючи апікальну бруньку, перші листки з’являються з затримкою і при появі отримують чашоподібну форму, що називається зморшкуватістю. Черешок листка також падає через руйнування целюлозної клітинної стінки. Ці симптоми зазвичай з’являються на кислих ґрунтах і пов’язані з алюмінієвою й мангановою токсичністю.

Магній

На старішому листі з’являється міжжилковий хлороз (світло-жовтий колір) і блідо-зелені вени.

Сульфур

Рівномірний хлороз, схожий на дефіцит азоту, але такий, що відбувається в молодому листі, на відміну від нестачі азоту, яка виявляється на старіших листках.

Джерела: Embrapa, Бразилія; IPNI; IPI

Ключові аспекти живлення й підгодівлі сої

Соя потребує гарного живлення для росту й розвитку – недоступність поживних речовин призводить до аномального чи погіршеного росту рослини. Рослини демонструють характерні симптоми нестачі поживних речовин.

Соя – це культура з високим вмістом протеїну, і вона потребує великої кількості азоту (N) для синтезу амінокислот і протеїну (80 кг N/т зерна). Головним джерелом азоту для цієї культури є біологічна азотфіксація, перетворення в кореневих вузликах атмосферного N2 у амоній (NH4+).

Щоб оптимізувати азотфіксацію і не мати потреби у внесенні азотного добрива, фермер має провести щеплення бактерією Bradyrhizobium (мінімум 1,2 млн живих клітин на 1 зернину).

Ідеальний рівень pH у ґрунті становить 5,5 – 7,0. Щоб підняти рівень pH кислотних ґрунтів вище, ніж 5,5, потрібно провести вапнування, що внесе кальцій і магній, нейтралізує алюміній та збільшить ефективність підгодівлі й азотфіксації.

Коренева система сої вимагає ґрунтів з високим вмістом кальцію і має низьку терпимість до високої концентрації алюмінію. Щоб зменшити або усунути алюмінієву токсичність і збільшити вміст кальцію в шарах глибших за 20 см, потрібно застосувати гіпс (CaSO4) чи добрива, які містять його у своєму складі.

Фосфор і калій є доступні в ґрунті в достатній кількості.

Загалом рівень фосфору в ґрунті має перебувати принаймні на рівні 20 мг/куб. дм чи більше. У ґрунтах від дещо кислих до лужних, де найчастіше використовуються екстрактанти фосфору Bray-1 та Olsen, і кількість P2O5 варіюється від 20 до 90 кг/га у функції кількості речовини в ґрунті. З іншого боку, у більш кислих ґрунтах з більшою здатністю зв’язувати фосфор оксидами заліза й алюмінію, головним екстрактантом є Mehlich-1, і дози речовин є вищими, принаймні 60 кг/га P2O5, при максимумі більш ніж 150 кг/га; в цих випадках рекомендується внести частину продукту до висаджування (як корекційний захід) і решту під час висівання. Для підтримання врожайного потенціалу рослини слід застосовувати водорозчинні добрива, і головними джерелами є суперфосфат (SSP), потрійний суперфосфат (TSP) і моноамонійфосфат (MAP).

Вміст калію повинен перевищувати 120 мг/куб. дм. Основним джерелом є сполука KCl, але є й альтернативні засоби внесення калію та інших макроелементів (наприклад, полігаліт для внесення калію, кальцію, магнію й сульфуру). Дози варіюються залежно від кількості калію в ґрунті і становлять від 50 кг/га до 120 кг/га K2O.

В місцевостях, де не проводилося внесення гіпсу для зменшення алюмінієвої токсичності, сульфур слід вносити разом з фосфорно-калійним добривом. На ґрунтах-оксизолах та червоноземах (Oxisols and Ultisols) пропоновані дози варіюються від 3 до 5 кг на тонну виробленого зерна. На ґрунтах-молізолах і алфізолах (Molisols and Alfisols) зазвичай без економічної реакції в ґрунтах з високим вмістом органічної речовини, від помірно кислих до лужних. Проте рекомендується вносити поживну речовину в поле з історією низької ефективності таких культур, як люцерна й кукурудза, дозою від 10-15 кг/га сульфуру.

Кальцій і магній зазвичай вносяться вапнуванням. Проте у випадку ґрунтів-оксизолів з нижчим CTC, реакція на ці елементи, внесені за допомогою водорозчинного добрива, є позитивною. Рекомендується внести 15-20 кг/га кальцію і 5-10 кг/га магнію.

Наявність мікроелементів у підгодівлі, включно з молібденом і кобальтом, для підтримки біологічної азотфіксації. У кислих ґрунтах-оксизолах і червоноземах в основному не вистачає бору (B), міді (Cu), молібдену (Mo), мангану (Mn) та цинку (Zn), і вносити добрива можна на зерна, в ґрунт чи позакоренево. В лужних ґрунтах спостерігається в основному нестача заліза (Fe), мангану (Mn) та цинку (Zn).

Польові випробування на сої

Соя і Polysulphate
Лукас-ду-Ріу-Верде, штат Мату-Гросу, Бразилія, 2017

9.7

Збільшення врожаю