Вирощування cої: поради з підгодівлі культури

Потреба в поживних речовинах

Потреби в регіонах помірного клімату, на ґрунтах Mollisol, США

Джерело: Bender та ін., 2015, США. Загальні дані для 3 сортів та врожаю 3,4 т/га

Потреби в тропічних регіонах, на ґрунтах Oxisols та Ultisols, Бразилія

Джерело: Embrapa (2020), Бразилія. Загальні дані для 5 сортів та врожаю 3,4 т/га

Динаміка поглинання поживних речовин впродовж циклу вегетації сої

Сою вирощували у найрізноманітніших ґрунтах у світі, наприклад, на молізолях та алфізолях (від нейтральних до кислих, з високою родючістю), на оксизолях та червоноземах (кислі, з низькою родючістю). Важливо правильно використовувати родючість кожного типу ґрунту, щоб отримати найвищий об’єм урожаю.

Ґрунти різних регіонів дуже схожі тим, скільки поживних речовин рослини забирають, окрім фосфору, якого більше в зерні на багатших ґрунт.

Динаміка поглинання рослинами поживних речовин

• Приріст поглинання під час розвитку стручків і зерна
  • N, P, Ca and Mg – 50-55% поглинання до фази R4; 45-50% після неї)
  • S – 45% поглинання до фази R4 (55% після неї)
  • K₂O – 50% поглинання до фази R2; (50% після неї)
• Можлива активніша відповідь на розбиту на дози підгодівлю в піщаних ґрунтах (особливо на K2O і S), частково стрічковим внесенням після висівання і частково підживленням 2-3 тижні пізніше)
• Інша можливість – використання добрив продовженої доступності

Джерело: Bender та ін., 2015, США. Середні дані для 3 сортів і врожаю 3,4 т/га

Роль поживних речовин

Азот

Це найважливіший елемент для сої, і його потрібна найбільша кількість. 80 кг азоту потрібно для вирощування 1000 кг соєвих зерен. Проте більша частина потреби в азоті забезпечується азотом з повітря через симбіотичну фіксацію цього елементу бактерією різобією в вузликах на коренях рослини. Біологічна фіксація може забезпечити весь азот, необхідний сої, але через міркування ціни нормальною практикою є внесення певної кількості азотного добрива, проте важливо, щоб ця кількість не перевищувала 20 кг N/га.

Фосфор

Виконує в рослині функцію, прямо пов’язану зі зберіганням енергії. Є необхідним для всотування поживних речовин при фотосинтезі і для накопичення органічних сполук високої енергетичної цінності, що для сої означає олію.

Калій

Цей елемент важливий для утворення й транспортації вуглеводів. Він також зменшує ризик рослини захворіти, тому достатній доступ до цього елементу підтримуватиме здоров’я в рослин

Кальцій, магній і сульфур

Це важливі елементи для росту коренів, фотосинтезу й формування зерна відповідно.

Молібден

Входить до ензиму нітрогенази, яку мають азотфіксуючі бактерії і, разом з кобальтом, цей елемент є необхідним для утворення вузликів і біологічної фіксації. Таким чином, надання цих мікроелементів стало базовою практикою на більшості ґрунтів, де вирощується соя.

Манган

Цьому елементу слід надати особливу увагу, адже зараз спостерігається його дефіцит у сільськогосподарських культур. Зменшення засвоєння цього елементу відбувається через викорисання різновидів RR (Roundup Ready – резистентність до гліфосату) та надмірне вапнування.

Бор

Має важливу роль в утворенні пилку та рості пилкової труби. У випадку нестачі чи прихованої нестачі бору сильно страждає утворення зернин.

Нестача елементів

Азот

Загальний хлороз старішого листя, за яким іде некроз. Низький вміст протеїну в зерні. При відсутності молібдену (Mo) спостерігається дефіцит азоту.

Фосфор

Рослини мають обмежений ріст, погане утворення стручків та блакитнувато-зелений колір старішого листя.

Калій

Міжжилковий хлороз, за яким іде некроз країв та кінчиків старого листя через формування гнилі; рослина виглядає наче обпалена вогнем чи гербіцидами. Маленькі, зморщені й деформовані зернини з низькою міцністю й здатністю до проростання.

Кальцій

Мембрана стає “пористою”, стінки між частинами клітини ламаються і втрачають можливість вбирати лише бажані іони. Уражаються точки росту, як коренів, так і пагонів. Симптоми з’являються на молодших частинах листя, атрофуючи кореневу систему й вбиваючи апікальну бруньку, перші листки з’являються з затримкою і при появі отримують чашоподібну форму, що називається зморшкуватістю. Черешок листка також падає через руйнування целюлозної клітинної стінки. Ці симптоми зазвичай з’являються на кислих ґрунтах і пов’язані з алюмінієвою й мангановою токсичністю.

Магній

На старішому листі з’являється міжжилковий хлороз (світло-жовтий колір) і блідо-зелені вени.

Сульфур

Рівномірний хлороз, схожий на дефіцит азоту, але такий, що відбувається в молодому листі, на відміну від нестачі азоту, яка виявляється на старіших листках.

Джерела: Embrapa, Бразилія; IPNI; IPI

Ключові аспекти живлення й підгодівлі сої

Соя потребує гарного живлення для росту й розвитку – недоступність поживних речовин призводить до аномального чи погіршеного росту рослини. Рослини демонструють характерні симптоми нестачі поживних речовин.

Соя – це культура з високим вмістом протеїну, і вона потребує великої кількості азоту (N) для синтезу амінокислот і протеїну (80 кг N/т зерна). Головним джерелом азоту для цієї культури є біологічна азотфіксація, перетворення в кореневих вузликах атмосферного N2 у амоній (NH4+).

Щоб оптимізувати азотфіксацію і не мати потреби у внесенні азотного добрива, фермер має провести щеплення бактерією Bradyrhizobium (мінімум 1,2 млн живих клітин на 1 зернину).

Ідеальний рівень pH у ґрунті становить 5,5 – 7,0. Щоб підняти рівень pH кислотних ґрунтів вище, ніж 5,5, потрібно провести вапнування, що внесе кальцій і магній, нейтралізує алюміній та збільшить ефективність підгодівлі й азотфіксації.

Коренева система сої вимагає ґрунтів з високим вмістом кальцію і має низьку терпимість до високої концентрації алюмінію. Щоб зменшити або усунути алюмінієву токсичність і збільшити вміст кальцію в шарах глибших за 20 см, потрібно застосувати гіпс (CaSO4) чи добрива, які містять його у своєму складі.

Фосфор і калій є доступні в ґрунті в достатній кількості.

Загалом рівень фосфору в ґрунті має перебувати принаймні на рівні 20 мг/куб. дм чи більше. У ґрунтах від дещо кислих до лужних, де найчастіше використовуються екстрактанти фосфору Bray-1 та Olsen, і кількість P2O5 варіюється від 20 до 90 кг/га у функції кількості речовини в ґрунті. З іншого боку, у більш кислих ґрунтах з більшою здатністю зв’язувати фосфор оксидами заліза й алюмінію, головним екстрактантом є Mehlich-1, і дози речовин є вищими, принаймні 60 кг/га P2O5, при максимумі більш ніж 150 кг/га; в цих випадках рекомендується внести частину продукту до висаджування (як корекційний захід) і решту під час висівання. Для підтримання врожайного потенціалу рослини слід застосовувати водорозчинні добрива, і головними джерелами є суперфосфат (SSP), потрійний суперфосфат (TSP) і моноамонійфосфат (MAP).

Вміст калію повинен перевищувати 120 мг/куб. дм. Основним джерелом є сполука KCl, але є й альтернативні засоби внесення калію та інших макроелементів (наприклад, полігаліт для внесення калію, кальцію, магнію й сульфуру). Дози варіюються залежно від кількості калію в ґрунті і становлять від 50 кг/га до 120 кг/га K2O.

В місцевостях, де не проводилося внесення гіпсу для зменшення алюмінієвої токсичності, сульфур слід вносити разом з фосфорно-калійним добривом. На ґрунтах-оксизолах та червоноземах (Oxisols and Ultisols) пропоновані дози варіюються від 3 до 5 кг на тонну виробленого зерна. На ґрунтах-молізолах і алфізолах (Molisols and Alfisols) зазвичай без економічної реакції в ґрунтах з високим вмістом органічної речовини, від помірно кислих до лужних. Проте рекомендується вносити поживну речовину в поле з історією низької ефективності таких культур, як люцерна й кукурудза, дозою від 10-15 кг/га сульфуру.

Кальцій і магній зазвичай вносяться вапнуванням. Проте у випадку ґрунтів-оксизолів з нижчим CTC, реакція на ці елементи, внесені за допомогою водорозчинного добрива, є позитивною. Рекомендується внести 15-20 кг/га кальцію і 5-10 кг/га магнію.

Наявність мікроелементів у підгодівлі, включно з молібденом і кобальтом, для підтримки біологічної азотфіксації. У кислих ґрунтах-оксизолах і червоноземах в основному не вистачає бору (B), міді (Cu), молібдену (Mo), мангану (Mn) та цинку (Zn), і вносити добрива можна на зерна, в ґрунт чи позакоренево. В лужних ґрунтах спостерігається в основному нестача заліза (Fe), мангану (Mn) та цинку (Zn).